Графічні роботи Петра та Андрія Гуменюків об’єднані спільною темою взаємодії пам’яті, повсякденного досвіду та того, що зазвичай залишається непомітним. У межах виставки ці виміри окреслюються через три простори – село, місто і небо, – які не розділяються між собою, а постійно перетинаються.

Село у цій графіці постає як середовище формування досвіду. Це не образ минулого і не узагальнений символ, а простір щоденних дій, звичок і способів взаємодії зі світом. Культурна спадкоємність тут присутня без акцентування: вона проявляється в деталях, інтонаціях, у тому, що здається природним і не потребує пояснень.

Місто займає особливе місце у виставці. Йдеться передусім про Львів, показаний не як сукупність знакових місць, а як простір життя. У графіці з’являються вулиці, подвір’я, інтер’єри, що відкриваються глядачеві через вікна, чи двері будинків, фрагменти архітектури, випадкові зустрічі та сцени з повсякдення. Місто тут не фіксоване і не впорядковане – воно складається з руху, спостережень і взаємодії людей з середовищем. Архітектура не домінує, а співіснує з мешканцями, формуючи ритм і атмосферу міського простору.

Небо, у цих роботах, не відокремлюється від земного. Воно присутнє всюди – у міських сценах, у побутових жестах, у фрагментах архітектури. Ангели, святі, небесні постаті, символічні образи з’являються поряд із буденними ситуаціями, доповнюючи їх. Сакральне не протиставляється реальності, а входить у неї як природна складова, з’являючись у міських сценах, жестах і деталях. Небесне не сходить згори, а тихо співіснує з людиною, розкриваючись у самому ритмі буття.

Виставка «Село – Місто – Небо» показує повсякденне як єдиний простір без чітких меж, де село переходить у місто, місто – в небо, а небо залишається присутнім у кожному з цих вимірів.