Проєкт «ОСНОВА» – це про неперервність традиції, про культуру, бо саме це формує наше відчуття приналежності та спосіб бачити себе у світі. Те, що ми чуємо, бачимо і переймаємо від попередніх поколінь, стає частиною нас.
«Коли я тчу, звичайним полотняним переплетенням, я думаю – цьому переплетенню вже 5 тисяч років. Уявіть – нічого не змінилось за 5 тисяч років, навіть найсучасніша машина створює його так само – одна нитка вверх, друга вниз. В цей момент я почуваюсь наче ініційованою в якусь дивовижну таємницю, в певні прадавні знання.» – зазначає Ярослава.
То ж, в проєкті нитки стають не лише матеріалом, а й візуальним образом діалогу крізь віки, а орнамент – сучасним переосмисленням автентичних геометричних та рослинних мотивів.
Тому пам’ять про традиції підкреслює важливість продовжувати плекати те, що з таким трепетом і ретельністю було збережене для нас.
Особливо це відчувається у часи кризи, коли звичний світ руйнується і багато речей, які здавалися важливими, втрачають свою вагу. Тоді людина знову повертається до простих і водночас складних питань: ким я є? Що мене визначає? Ця виставка – про тяглість і традицію, що живе та формує нас в Україні як українців. Про те, що орнаменти на рушниках, сорочках чи подушках наших бабусь – це не декор і не прикраса. Це історія, наша самобутність і культура, що формувалася віками.
«Коли я тчу, звичайним полотняним переплетенням, я думаю – цьому переплетенню вже 5 тисяч років. Уявіть – нічого не змінилось за 5 тисяч років, навіть найсучасніша машина створює його так само – одна нитка вверх, друга вниз. В цей момент я почуваюсь наче ініційованою в якусь дивовижну таємницю, в певні прадавні знання.» – зазначає Ярослава.
То ж, в проєкті нитки стають не лише матеріалом, а й візуальним образом діалогу крізь віки, а орнамент – сучасним переосмисленням автентичних геометричних та рослинних мотивів.
Тому пам’ять про традиції підкреслює важливість продовжувати плекати те, що з таким трепетом і ретельністю було збережене для нас.
Особливо це відчувається у часи кризи, коли звичний світ руйнується і багато речей, які здавалися важливими, втрачають свою вагу. Тоді людина знову повертається до простих і водночас складних питань: ким я є? Що мене визначає? Ця виставка – про тяглість і традицію, що живе та формує нас в Україні як українців. Про те, що орнаменти на рушниках, сорочках чи подушках наших бабусь – це не декор і не прикраса. Це історія, наша самобутність і культура, що формувалася віками.