Для Олени Турянської проєкт «Краса буденного» – це спроба зрозуміти світ Олени Кульчицької, пізнати творчий метод важливої для неї художниці. Для нас – це унікальна нагода увійти в свого роду магічний простір мистецтва, досвідчити його неймовірні можливості. У цьому просторі мистецькі практики Олени Турянської дозволяють їй не просто опинитися поруч з Оленою Кульчицькою, приглядаючись до неї, але – взаємодіяти, співтворити цей простір разом.

Дивлюся на осяяну теплим сонцем вузеньку вуличку одного з містечок Італії, на дерево в цвітінні, на похилений паркан сільського подвір’я, дивлюсь на засніжений львівський парк, стару дровітню, відчинену міську браму, дивлюсь на воду, бруківку, стіну, бачу дерева, гілки, корені, камені... Це все помітила Олена Турянська, це все буденні і щоденні спостереження мисткині, її «віднайдені об’єкти», згодом філігранно відтворені/створені з аркушів паперу. Та неможливо позбутися думки про те, що ці місця і речі, це світло і тінь, той ракурс, лінія, композиційний прийом когось нагадують, хтось вже тут був, хтось вже бачив це, і теж помітив і зберіг для нас цю красу. 

То якийсь невловимий знак присутності Олени Кульчицької, так ніби вона ходить тими самими дорогами. Теж шукає, зупиняється уважно, фіксує, а згодом відтворює/створює в різноманітних техніках на папері ту красиву буденність. І якось у цьому проєкті не можу змусити себе написати це про Кульчицьку в минулому часі. 

То, здається, Іванна Федорович-Малицька колись написала про «чутливу, але не сентиментальну натуру художниці» Олени Кульчицької. Микола Вороний доповнив: «Ніякої паради та виставности, нічого зайвого чи крикливого – елєґантська простота, раціональний смак і тонке естетичне відчуття культури європейської, а разом – своєрідної, національної, виникли тут якось самі собою – з орґанічної потреби, з трибу практичного життя». Перечитуючи ці рядки я дивуюся, - це про Кульчицьку, чи про Турянську? І відчуваю вдячність за те, що Турянська свідчить про Кульчицьку, а Кульчицька – про Турянську з властивою для обох простотою і виразністю. 

Марія Цимбаліста